Як це було або «Сторожова застава» очима знімальної групи

Завершилися зйомки першого українського фентезі «Сторожова застава». Режисер, актори, продюсери, головний оператор, художники, постановники трюків і всі, хто зробив фільм можливим, поділилися своїми враженнями про знімальний процес

Даниіл Каменський, хлопець Вітько:

– Ура! Ми це зробили! А якщо підійти до підбиття підсумків не так емоційно, то скажу, що на цьому зупинятися не збираюся. «Сторожова застава» – мій перший крок в акторську професію. Збираюся навчатися за цим фахом. І, безперечно, дуже хочу, щоб після виходу нашого фільму, з’явилася можливість зняти продовження. Без ритму кіно, в якому ти пірнаєш у воду, скачеш верхи, б’єшся на мечах, я вже себе не уявляю.

Єва Кошева, дівчинка Оленка:

– Мені сумно, адже з цими чудовими людьми – режисерами, операторами, акторами та іншими творцями фільму – зустрінуся лише через півроку на прем’єрі. Не хочеться розставатися зі світом «Сторожової застави» і занурюватися в буденне життя. Тому даю команду всесвіту: треба робити другу частину фільму!

Роман Луцький, богатир Олешко:

– Майже весь останній тиждень я ходив у режимі ностальгії, хоча протягом цих днів, що тільки зі мною не робили – і змушували бігати та падати, і в воду кидали за допомогою різних технічних засобів. Скажу, що цього року купальний сезон я відкрив саме на «Сторожовій заставі». Добре, що врешті-решт з’явилася можливість поплавати в басейні та пострибати з вишки за власною ініціативою, а не за сюжетною лінією.

Олег Волощенко, богатир Ілля:

– Я вже давно собі уявляв, що прийде цей день, і мене відразу огортав смуток. Адже відчував в собі сили працювати далі. Ще ж не покрився іржею дворучний меч богатиря Іллі, цією зброєю ще рубати і рубати! Так, було важко, але сподіваюся, що піт пролився не дарма, і в грудні під час прем’єри ми побачимо гідний результат нашої праці. Особисто я з нетерпінням чекатиму на вихід фільму.

Олександр Комаров, богатир Добриня:

– Мій «знімальний фініш» відбувся у мальовничому місці – на озері недалеко від Кагарлика Київської області. Стояла ще та спека! Проте найбільш мені запам’ятався другий знімальний день – на Лисій горі в Києві, коли мені довелося прийняти бій з половцями і добряче помахати важкою булавою.

Слава Красовська, Росанка:

– Коли відпрацювала крайню зміну, то мені зовсім не хотілося їхати додому, адже на знімальному майданчику завжди панувала добра атмосфера. А це дорого коштує! Так що «галочку» за роботу собі не поставила. Лишилося почуття, що зробила не все: в тому кадрі можна було зіграти краще, а ще на коні не поїздила, щоб повністю відповідати образу української амазонки, якою себе відчувала. Хоча в бойовій сцені все ж таки взяли участь – досхочу помахала граблями.

Георгій Дерев’янський, дід Овсій:

– Не передати всіх почуттів, коли покидав майстерню свого героя, де я закінчував свою роботу на «Сторожовій заставі». У тій сцені ми знімалися разом з Даниілом Каменським. І коли їхав додому в Одесу, продовжував прокручувати в голові епізоди фільму.

Юрій Ковальов, головний режисер: 

– Ми працювали дуже інтенсивно. Були зміни, які тривали і по двадцять годин. І я дякую всій нашій знімальній групі за те, що знаходили в собі сили якісно виконувати свою роботу. Тепер головне – не втратити темп, адже зараз ми передаємо естафету іншій команді, які домальовуватимуть віртуальний світ «Сторожової застави», а потім зводити все це в єдине ціле. Можна сказати, що тепер доля фільму – в їхніх руках.

Дан Золотаренко, супервайзер:

– Зазвичай, коли в фінальний день зйомок лунає команда: «Зміну закінчено! Всім дякуємо!», група неймовірно радіє, і лише одна людина ходить та сумує. Це – супервайзер, для якого справжня робота тільки починається. Тепер мені та моїм колегам треба заповнювати «прогалини» різними пейзажами та віртуальними персонажами, з якими на майданчику уявно взаємодіяли наші актори.

Юрій Король, оператор-постановник:

– У мене – подвійні почуття. З одного боку, можна видихнути після всіх навантажень, дати перепочити спині, яка взяла на себе «головний удар», коли в руках була камера. І одночасно сумно, що все це закінчилося. По собі знаю, два дні відлежуся і знову захочу на знімальний майданчик.

Влад Одуденко, художник-постановник:

– Навіть не можу порахувати, скільки тисяч кілограмів реквізиту довелося перетягувати. Ми побудували цілу фортецю, селище на воді, табір половців… Різні скелі в павільйоні виростали. А наприкінці зйомок перетворили басейн на загадкове водоймище, де живе містична істота. Яка саме? Дізнаєтеся 22 грудня у кіно.

Дмитро Рудий, каскадер-постановник:

– Роман Луцький заслужив звання найкращого екшн-актора «Сторожової застави». Що тільки з ним ми не робили! Якщо брати фінальні дні, то на нашого Олешка ми вішали систему з мотузкою, смикали щосили, і він ефектно летів у воду. А ще – змушували його бігати, стрибати, перекидатися… Але він все гідно витримав, втім, як і інші спеціалісти нашої знімальної групи.

Павло Авілов, каскадер-постановник:

–  «Сторожова застава» для нас стала новим викликом, адже жанр фільму передбачає трюки різного характеру. У нас були і поєдинки на мечах з елементами рукопашного бою, і польоти людей після вибуху, і навіть альпіністські елементи, коли доводилося висіти на скелі. Може, десь і була якась гіперболізація, проте у нас же фентезі, в якому не такі жорсткі вимоги до реалістичності. Окремо скажу про акторів, яким треба було опановувати нову для них хореографію бою. Гадаю, під нашим керівництвом і богатирі Ілля, Добриня та Олешко, і ватажок Андак показали себе вправними бійцями. Думаю, ми всі впоралися з поставленими перед нами завданнями.

Антоніна Белінська, художник з костюмів:

– Дуже хвилювалася за костюми, щоб вони витримали усі ці випробування, особливо – під час трюків. Каскадери – ще ті «псувальники» одягу, адже вони літали, падали, билися… Але, на щастя, якість наших виробів дозволила все це зробити, значить – ми професійно поставилися до нашої роботи.

Ліліана Хома, художник-гример:

– 120 – це найбільше число акторів масових сцен, яких ми гримували протягом одного знімального дня. Плюс головні герої. Тоді зі мною працювали три основних гримери, та ще ми запрошували додатково шість майстрів. У сумі процес гримування в ту зміну тривав приблизно три години.

Юрій Прилипко, продюсер:

Неймовірно, але ми пройшли половину складного шляху! Це найкраща команда, з якою я коли-небудь працював! Саме ці люди і ставлення кожного давали відчуття, що у нас все вийде. Хочу сказати окреме дякую усім акторам і режисерові – ви справжні герої! Сподіваюся, що ми розлучаємося ненадовго – попереду ще багато проектів, і я би хотів бачити кожну людину з групи у нашій команді.

Єгор Олесов, продюсер:

Пройдено, напевно, найвідповідальнішу ділянку на проекті – це знімальний період.

За цей час були і різні складності, і перемоги, хтось боявся, але подолав свій страх, хтось боровся з проблемами і в результаті поборов їх. Усі у підсумку дійшли до фінішу цього етапу, залишившись великою і дружною сім’єю, вклавши при цьому частинку своєї справжньої енергії і професіоналізму в кіно. А це найголовніше! Уся команда величезні молодці і, безумовно, усі в якомусь сенсі Богатирі! Ми продовжуємо працювати далі, і 22 грудня чекаємо глядачів у кінотеатрах.