Чарівна Венеція часів Київської русі та нові пригоди на зйомках «Сторожової застави»
Назву цього поселення ви не знайдете на звичайній карті, хоча воно і розкинулося на озері неподалік Великої Бугаївки Київської області
Тут потрібно знатися на географії «Сторожової застави». У світі першого українського фентезі про супергероїв з’явилася власна Венеція, де оселі стоять на воді. І її мешканцям не потрібно люстерко, адже своє віддзеркалення вони можуть побачити будь-якої миті – варто лише визирнути із хатинки. Село має чудову назву – Лелече.
«Назва, дійсно, знакова, символічна, тому ми намагалися, щоб декорації відповідали «пташиній» сутності. Ось у нас хатинки й уподібнилися до гнізд, – розповів художник-постановник Влад Одуденко. – За будівельний матеріал взяли наш традиційний матеріал – ліщину, яку і до нині українці використовують у господарстві, зокрема для тинів. Замовили у лісництві дві великих вантажівки».
За допомогою «чаклунства» постановників за тиждень на озері в мальовничому яру виросли незвичайні хатинки. Оселі мали два рівні. В основі – курінь, який тримає на собі горище. На другий поверх дістатися можна лише драбиною. Обидва рівні житлові – там мешканці Лелечого сплять та ховаються від негоди. А вдень вони займаються своїми справами, у першу чергу, риболовлею. І човни, і вудки, і риба, що використовувалися на зйомках, були справжніми.
З не меншою фантазією та не менш ретельно розроблялися костюми для мешканців Лелечого. І це при тому, що акторів, які грали лелечан, було понад два десятки. Серед них – представники різних поколінь: від дідусів до малечі. За кожним уважно дивилися костюмери під керівництвом Антоніни Белінської.
Та як же на озері без водних процедур?! Їх прописали в сценарії, як хтось пожартував: «Щоб актори загартовувалися». Більше за всіх дісталося Даниілу Каменському, який грає Вітька. «Ці купання ніколи не забуду, – казав хлопець, коли його огорнули в ковдру і відпоювали гарячим чаєм після чергового запливу. – Але тут краще, ніж було у болоті, де ми знімали одну із сцен, принаймні в озері нема п’явок».
Проте мирні сцени згодом змінилися бойовими. «Все добре: на нас нападають половці, а я зриваю голос», – таку характеристику подальшим подіям дала Єва Кошева, виконавиця ролі Оленки. Тут уже до справи взялися каскадери й піротехніки. Постановники трюків Дмитро Рудий і Павло Авілов вчили акторів масовки «батальним» навичкам. Наприклад, як природньо падати, коли тебе поцілила стріла. Смертельну зброю закріпили на спинах парубка і дівчини, і коли на задньому плані неслася кіннота підступних половців, герої за спеціальною командою різко смикалися і валилися на зелену траву.
Коли відпрацювали всі сюжетні лінії зі стрілами, прийшов час дуже непростої роботи з постановки епізодів боїв на вузьких містках. Важливо було не впасти у воду, тому Рудий і Авілов без зайвого поспіху вчили актора: «Спочатку б’єте в цей бік, потім – в інший». Цікаво, що доволі складні рухи мирний мешканець Лелечого виконував жваво, але не хотів… гинути. Після падіння на місток він не міг дочекатися кінця сцени і передчасно ворушився. «Ігорю, ви вмерли. До команди «стоп» треба лежати! – постійно нагадував режисер Юрій Ковальов.
Нарешті сцену зняли, після чого вся група нагородила актора оплесками. Натомість він не витримав «тягаря слави» і впав у воду. «Цей трюк, на жаль, до фільму не потрапить», – промовив Ковальов до актора, коли його витягнули із води і накинули на нього ковдру.
Проте на цьому пригоди лелечан не закінчилися. Як розвивалися події далі – дізнаємося все 22 грудня у кіно.
Дивіться також:
