66 дощечок над скелястою прірвою
Або другий дубль підвісного моста
66 дощечок над прірвою – це підвісний міст, через який мали пройти герої «Сторожової застави». Довжина споруди – 12 метрів, а натягнута вона була приблизно на цій же висоті на скелях мальовничого Коростишівського кар’єру, який з усіх боків оточили сосни.
Декорація настільки вписалася в навколишній пейзаж, а також в рекреаційну зону водоймища, що напередодні до знімальної групи постійно підходили відпочиваючі з бажанням випробувати новий атракціон: «Це що? Новий атракціон? А як він працює?» На жаль, доводилося розчаровувати людей: споруда – не з парку розваг, а зі світу першого українського фентезі.
Цікаво, що міст увійшов у кадр не з першого дублю. Справа в тому, що конструкцію зібрали ще минулого року восени, але пішов сніг, і зйомку довелося відмінити. Мотузки та інші деталі знову відвезли на склад, де він чекав на слушну нагоду. І з другої спроби все вдалося, хоча й цього разу примхлива природа намагалася завадити. У самий розпал зйомки розпочався дощ. Краплі залишили сліди, і міст отримав неоднорідну фактуру. Тому постановникам довелося виправляти ситуацію – набирати з кар’єрного озера воду у відра, занурювали пензлик і таким чином надавали однорідності дощечкам.
Працювали і з більш далеким тлом: щоб у кадр не потрапили намети та інші споруди сусідів по кар’єру (туристів же навколо зібралося кілька сотень), на відстані метрів зо тридцять натягнули маскувальні сітки, тому в об’єктиві камери зайвих деталей видно не було.
Хоч за міцність конструкції її творці ручалися на всі сто, однак заходи безпеки було вжито ще ті. Кожен хлопчик чи дівчина мав страховку, що кріпилася на тросах, які йшли трохи вище поручнів моста.
– Ти маєш відчувати неабиякий страх, від якого голова паморочиться! – налаштовував юного актора Даниіла Каменського режисер Юрій Ковальов. – Звертай увагу на своє дихання. Кожен подих має важко проходити крізь тебе. Ти лякаєшся, лякаєшся і ще раз лякаєшся! Твій герой боїться подивитися вниз.
– Я в кадрі вже подивився в прірву, мені сподобалося, – відповідав виконавець ролі Вітька. Актор був явно сміливішим за свого героя, проте врешті-решт режисер виніс вердикт: «Сцену знято!»
Як відомо, на результат працює вся команда, і, наприклад, свій внесок в емоційну складову епізоду роблять і гримери. Саме до них режисер звертається з проханням: «А от цього хлопця зробіть ще нахабнішим».
– Ми в межах своїх можливостей допомагаємо акторам, – пояснила головний художник-гример «Сторожової застави» Ліліана Хома. – Той же піт на чолі – природний прояв страху. От ми і бризкаємо водою, і на екрані це виглядає натурально.
Коли всі сцени на підвісному мості було знято, конструкцію доволі швидко розібрали. Для цього віртуоз-водій загнав позашляховик з лебідкою майже на край скелі. За допомогою механізму споруду акуратно опустили на дно розщілини, де конструкцію розібрали й окремими деталями підняли на знімальне плато.
Зйомки на кар’єрі тривали два дні, в другий з них Вітька засмоктував портал часу. Для створення магічного виру перед хлопцем поставили потужний вентилятор, а самого актора тягнули спеціальною канатною системою. А щоб стихія виглядала більш ефектно, кидали перед апаратом дубове листя, яке потоки повітря стрімко несли на головного героя.
Ми запитали художника-постановника Влада Одуденка: «Чому використовували листя саме цього дерева?» Він відповів: «Це наш магічний секрет». Сподіваємося, таємницю буде розкрито 22 грудня під час прем’єри «Сторожової застави».
